Булінг
(від англійського bullying) – цькування, залякування,
агресивне переслідування одного з членів колективу з боку інших представників
колективу. Така поведінка має на меті
самоствердитися за рахунок когось, підпорядкувати особистість своїм інтересам або
заслужити собі загальний авторитет.
Це явище все більше поширюється
як в Україні, так і в усьому світі. Обумовлене це, зокрема, тим, що набуває
популярності насильницька модель поведінки, пояснюють спеціалісти.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ)
Україна посідає четверту сходинку серед країн Європи за рівнем проявів агресії
підлітків. На першому місці Росія, на другому – Албанія і на третьому –
Білорусь.
У контексті світу Україна, за
даними ВООЗ, у 2016 році посіла 7-ме місце за кількістю переслідувачів, 9-те
місце за кількістю жертв цькування серед 15-річних.
Епідемія цькування не зупиниться , доки ми не зупинимо
її. Але просто визнати проблему замало, потрібно ще й невпинно боротися з нею.
Ця боротьба потребує часу, сил і справжнього бажання змінити те, що відбувається
у школах ( та часто й у родинах). Тож що вже зараз може зробити кожен учитель,
щоб, незважаючи на те, якою складною є ситуація, виховати зовсім нове покоління
– людей, для яких булінг є неприйнятною, а головне, незвичною справою?
Навчайте схвалювати. Навчити дітей терпимості –
не надто хороша мета. Хто хоче, щоб його терпіли? Кожна людина потребує схвалення.
Мисліть сучасно. Старі методи – карати дітей,
що цькують однолітків, - уже в минулому.
Значно дієвіше буде пояснювати учням, які трагічні наслідки може мати булінг.
Уведіть співчуття до розкладу. Покарання винного і
запобігання контакту між «задиракою» і «жертвою» - заходи епізодичні, а тому не
надто дієві. Значно корисніше увести до розкладу регулярні заняття
уроки-поваги, уроки-співчуття, уроки доброти. Для успішного
попередження та протидії насильству необхідно проводити заняття з навчання
навичкам ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів. Ефективними будуть рольові ігри, кейс уроки, треніги для дітей.
Уникайте ярликів. У жодному разі не можна
чіпляти на дітей «ярлики». Якщо дитину вперто називати «бешкетником», їй нічого
не залишається, окрім бешкетувати на знак протесту. Потрібно говорити лише про
дії учнів, але в жодному разі не оцінювати дитину особисто. Дисциплінарні
заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана
мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на
особистість порушника правил.
Залучайте суспільство. Учні повинні дізнаватися,
що цькування – неприйнятно. А щоб повірити в це – вони повинні це почути від багатьох
людей. Потрібно запрошувати гостей, бажано авторитетних серед молоді, для
проведення бесід про боулінг на його неприйнятність. Такі застереження можна розмістити у шкільних коридорах (https://osvita.ua/blogs/60356/) та навіть підписати "Антибулінговий договір" між вчителем, учнем та батьками.
Розвивайте творчі здібності. Творчість чудово сприймається
дітьми, а творча робота допомагає їм значно краще засвоїти те, що намагаються
донести вчителі. Пов’яжіть творчість з виховною роботою. Разом з учнями
напишіть сценарій та організуйте виставу, присвячену темі цькування.
Починайте спочатку. Запобігати цькуванню
потрібно починати з дитячого садка. Починати це роботи в початковій школі вже пізно. На самому початку
потрібно навчити дітей вільно та зрозуміло виражати свої почуття. Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за
знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події
повинні захистити жертву насильства і за необхідності покликати на допомогу
дорослих. Необхідно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства,
щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням
підтримку і конфіденційність, бути тактовними.
Джерела:
Дженіфер Фразер, Ен Марі Гардініер Хаалстед, Річард Курвін «Булінг: звичайне явище, що
руйнує психіку»// Науково-методичний журнал «Педагогічна майстерня», 2015 рік,
№ 11